Якщо ви думаєте, що зорганізувати в цей час якусь культурну акцію просто, то не тіште себе ілюзією. Люди здебільшого заклопотані виживанням. Страх, шалений тиск обставин, невідомість… Але, можливо, саме мистецтво і є тією лікувальною пігулкою від цих симптомів. Мотивувати людей на спільнодіяння можна лише за умови, якщо ти довів дієвість своїх ініціатив, якщо в тебе навколо величезна інформаційна бульбашка однодумців, соратників, доброчинців. Тетяні Мялковській, арт-куратору, арт-терапевту, арт-волонтеру… це вдалося. Її ініціативи добре відомі в місті, адже вона цим займається ще з 2014, коли ступила на стежку волонтерства.
Спочатку вони запустили клич і закупили матеріали. Ідея — прикрасити підвал, в якому збиралися діти. Відгукнулися понад двадцять професійних художників з Луцька. Приїхали навіть з області, а ще з відділення художніх ремесел Луцького ВПУ будівництва та архітектури. Перша спроба була воістину випробуванням — понад тисячу квадратних метрів одного з міських бомбосховищ. Холодно, сіро. І головне для художників — освітлення. Його було замало. Але патріотичні почуття напирали і проба креативу відбулася.
Це наче просто — зібрати гурт художників і дати їм креативне завдання. А далі — вже понеслося! Але зробити з цього серіал! Так одне за одним луцькі бомбосховища почали перетворюватися мало не на галереї.
Вони зігрівалися янголятами і квітами. На сірих бетонних стінах ожили янголи-охоронці, яких лучани списують наче зі старовинних волинських ікон. А ще, тут, під землею, починають пробиватися на поверхню весняні паростки. Чому саме квіти — бо так хочеться скорішого приходу весни, тепла, — кажуть художники. — Ох і промозглий же холод в цих підземках.
А в галереї мистецтв міста Луцьк дівчата-мироносиці взяли пензлі замість зброї і "промовляють" своє ставлення до ворога через малюнки і приближують перемогу.
Далі на черзі було бомбосховище Волинського обласного перинатального центру. Тут дитяча і казкова тематика. І зрозуміла.
Тетяна Мялковська розповідає в інтерв’ю телеканалу Суспільний : «Після оголошення у соцмережах про розпис стін приміщення відгукнулося майже 70 людей, які вирішили приєднатись до акції. Організаторка говорить: кожен малює те, що хоче і що виходить. Дали клич по друзях, назбирали гроші, купили фарби, пігменти. Ми створюємо художній простір, наповнюємо його любов’ю, для того, щоб людям, які перебувають тут, не так було тривожно».
Лучанка Лідія Куліш, малює маленьку україночку-донечку, яка чекає тата-захисника. А київська художниця Віолета Цибочкіна і сама сприймає малювання як арт-терапію. Під час творення страхи відступають, навіть відступили переживання від того як обстрілювали евакуаційний потяг. А тут і думка, і руки зайняті. А ще — поруч однодумці.
Відома київська художниця Наталя Мелесь, сама родом з Луцька. Вона також тут. «Бункер не має лякати», — переконана художниця. З-під її пензля з’явився; спаравжній шедевр — Архангел Михаїл — охоронець та закрильник україсньких воїнів.
Задля безпеки постійно перебуває в бомбосховищі та стежить за порядком комендант і батько п’ятьох дітей Микола. Волонтери привезли ліжка, стільчики, ковдри. Діти пана Миколи також тут, 7-річний Михайло намалював на стіні сузір’я.
Основні організатори акції: АРТ-студія «ПЯТЕРНЯ», Культурний сектор Волині, Mialkovska ART Therapy, ART Постріл, Oksana Yarosh. Вони і далі кличуть бажаючих.
Арт-терапія в Луцьких укриттях триває. Серіал матиме продовження і в інших містах України. А проєкт ДІТИ ПРОТИ ВІЙНИ і далі слідкуватиме для вас за цієї теплою і творчою ініціативою.