Пошук
  • childrenagainstwar

«ВІД ШОКУ Я НЕ МАЛЮВАВ 5 ДНІВ». ВОЄННА ІСТОРІЯ МОЛОДОГО ХУДОЖНИКА МИРОНА СЕЛІВАЧОВА

Повномасштабна війна зруйнувала чи пошкодила всі галузі економіки та спричинила вимушену еміграцію за кордон, зокрема і перспективних молодих людей. Тож, як молоді знайти достойну роботу в Україні?


15 липня відзначають дату, дуже важливу для юних та талановитих Всесвітній день навичок молоді. Мета свята домогтися більш високих соціально-економічних умов, подолати безробіття та врегулювати зайнятість. Питання актуальне для нашого героя та амбасадора проєкту ДІТИ ПРОТИ ВІЙНИ, молодого столичного художника Мирона Селівачова, для якого мистецтво це не тільки зафіксовані миті на папері, а й робота.




У бомбосховищі він створив власну матеріальну історію війни, за допомогою лише чорної ручки та паперу. Як це бути художником, коли навколо війна? Читайте в нашому інтерв’ю!


Чим малювання допомагає тобі в умовах воєнного часу? Чим допомагає дітям?

Для мене мистецтво завжди було і є основним ремеслом.

Згадую: це був четвер, 24 лютого. Я прокинувся не від будильника, а від доленосних вибухів о 4 ранку. В бомбосховищі я 5 днів від шоку нічого не малював, постійно дивився новини. Коли осягнув емоції, то побачив, що маю гарну можливість задокументувати миті воєнного стану в малюнку.

Для дітей малювання це емоційне розвантаження, можливість виплеснути свої емоції на папір для спокою.


Що треба взяти з собою у бомбосховище, щоб створити хороший малюнок?

Я брав маркер і чорну гелеву ручку, теку паперів із запасом, 20-30 листів, бо невідомо, наскільки все затягнеться. Для дітей варто взяти кольорові олівці чи фломастери.


Малюнки це фактично голоси дітей. Що треба зробити, щоб ці голоси почув світ?

Найкращий шлях, щоб дітей почули у світі це публікація їхніх малюнків. Малюнки це виплеск думок дітей, щось матеріальне. Папір це лише папір, його можна зім'яти, порвати, спалити. А емоції дитини… Це неоціненна річ, зафіксована і на папері, і в глині, і в пластиліні, і на стіні, і на дереві.


Як виглядає «тривожна валізка» художника?

Коли збирав валізку, то спершу думав лише про необхідне. Але не забув і про мистецтво, яке маю продовжувати. Тож, моя валіза виглядає так: одяг, необхідні речі, папери, олівці, ручки, фарби. Те, що поруч лежало, взяв. Я не збирався малювати цілі картини, тож всі матеріали для творчості помістилися в чорний портфель.


Серія «У бомбосховищі» про що вона?

Це історія про людей, які проживають складні часи разом зі мною. Серія «У бомбосховищі» про переживання війни. Це спогад, безцінна річ.

Там зображені мої сестри, мама, батько і брат. Ми всі разом були в підвалі. Взяли із собою собак, вони дружно спали разом із нами.




Твої сестри-художниці теж доповнювали серію. Про що малювали вони?

Вони брали приклад з мене: малювали те, що і я. Малювали мене, батьків, собак, зображували свої переживання.



Я у сховищі розмальовую розмальовки, але малювати сама не вмію. Дуже хочу щось створити, але не виходить. Порадь, з чого почати.

У мистецтві немає законів. Люди по-різному бачать, освіченість не так важлива у когось вона є, у когось немає, не всі художники. Цікаво дивитися на враження людей, цікаво подивитися на ваш стиль розмальовок, на ваші переживання, як це виходить. Мистецтво загадка, яку ніколи не розгадаєш.

Під час війни навіть абстрактні малюнки це ваше унікальне переживання. Це і є мистецтво.


Як на тебе впливає атмосфера навколо? Де легше малювати: у себе вдома в майстерні чи в укритті?

Звичайно, в майстерні і умови, і все необхідне. Але в підвалі є якесь задоволення від того, що в тебе мало матеріалів. З того, що ти маєш, створюєш щось гарне, що людям приносить своє задоволення. І там, і там гарно.


Що надихає тебе творити у такий складний час?

Мене надихає навколишнє життя, яке підлягає змінам війни. Мене надихає саме життя! Жити мені потрібно для того, щоб надалі створювати миті переживання війни. А ще мене надихають люди, які по-своєму це переживають, і тварини.


Мистецтво може бути засобом заробітку картину можна продати. Зараз, в умовах війни, мистецтво так і залишається засобом заробітку?


Так. Було багато повідомлень про те, що треба не зупинятись у своїх справах. Треба заробляти гроші, розворушувати нашу економіку. Зараз гарний час, щоб донести до наших іноземних друзів та знайомих емоції, а також просунути це як заробіток. І цим допомогти благодійно тим, хто цього зараз потребує.


Яка роль митця-художника у сьогоденні?

Роль художника як фотографа. Тільки фотограф фіксує реальні моменти, а художник пропускає їх через своє бачення. Він пропускає через своє бачення переживання, які зараз об’єднують людей.


Бачила твої блоги на Ютуб-каналі. Розкажи про свої успіхи.

Ютуб створив досить давно. Він наразі на етапі розвитку, це окрема велика робота, яка потребує багато зусиль та натхнення. Як в мистецтві! Поки в мене 87 підписників, я буду розвиватися у напрямку покращення.


Я знімаю процес роботи за малюванням пейзажів, портретів, тварин, людей, начерків. Роблю відео для людей, які хотіли б теж вчитися.

Планую навчальні ролики для дітей. Я буду продовжувати цю справу, попри досить складні часи.


А ти займаєшся музикою? Читала, що ти колись обирав між гітарою та відеокамерою…

Так, було таке діло. Мені дуже хотілося відеокамеру, але якщо вже купувати хорошу, то вона дуже дорога. Пам'ятаю, як в школі хтось грав на гітарі, я теж спробував, мені сподобалось. І вирішив: краще купити телефон з гарною камерою, і гітару. Це хобі для заспокоєння нервів, тому обрав гітару.


Професія художника це тільки про малювання, чи вона поєднує у собі якісь вміння, наприклад, ліплення?

Такої професії, як художник, немає. Це поняття має багато значень: це і скульптори, і графіки, і живописці. Хтось займається монументальним живописом, хтось великим настінним, хтось робить маленькі скульптури, хтось великі. Я вважаю, художник це уособлення всіх напрямів.


А ти займаєшся скульптурою?

Так, мені доводилося мати справу зі скульптурою. Це дуже нелегко і потребує багато знань. Я робив на замовлення бика з полімерної глини, шпарини заліплював шпаклівкою, покривав хромом. Це процес приємний, дозволяє осягнути об'єм.




Ти походиш із мистецької родини, розкажи про свого діда мистецтвознавця Михайла Селівачова.

Мій дід мистецтвознавець. Ця професія передбачає вміння і критикувати, і розхвалювати мистецтво. Він не раз публікував книжки на тему українського декоративного ужиткового мистецтва, наразі займається викладанням.

У нас досить довгий рід, багатий на історію, і він розповідає про нього, знаходить архіви. Як рекламний менеджер. Але батьки мої також художники, надалі просувають цей рід, багатий на таланти: полководці, воєнні діячі, також мистецтвознавці, художники. У нас багато усяких професій.


Ці професії вплинули на ваш вибір стати художником, чи це було тільки ваше бажання?

Безумовно, вплинуло, тому що я народився в сім'ї художників. У дитинстві на мене сильне враження справили батькові ікони. Я надихнувся іконами, але мені захотілося створювати щось своє.

А коли почав, то зрозумів, що багато доведеться вчитись все життя.




Які в тебе творчі плани? Що першим зробиш після нашої перемоги?

Намалюю радість людей та торжество. В мене буде і початок, як всі були налякані і стривожені, а потім настане радість та омріяний відпочинок. Було б цікаво тривогу зображати у двох кольорах, чорний та сірий, а торжество може бути кольоровим.

А потім повернуся до буденного мистецтва та навчання.


Що ти хотів сказати на завершення нашої розмови?

Усім бажаю впевненості в тому, що ми неодмінно переможемо, та спокою. Без паніки! У кожного є улюблена справа, пропоную нею займатися, щоб відволіктися від тривожних новин.

Бажаю всім здоров'я та сил це все пережити.


Світ почув український дітей, їхні страхи, мрії та переживання. У Вюрцбурзі відбулася виставка «Війна очима дітей». В експозиції майже 50 робіт, серед них є і роботи Мирона.




61 перегляд0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі