Цинізм рашистів не має меж
В перший день війни родина Рябоконів тікала від обстрілів з Броварів в село із символічною назвою Перемога. Рашисти його окупували 28 лютого…
Мати Інна Рябоконь згадує, як вони рятували своїх дітей: намагалися вивезти із Перемоги, багато куди зверталися, аби отримати “зелений коридор”. Росіяни погодили та навіть помахали… Сталося це 11 березня.
Цей жест був неймовірно цинічним, бо на виїзді із села рашисти відкрили вогонь по колоні з 5 машин, де були тільки жінки і діти. Інна Рябоконь їхала з молодшим сином в одному авто, а 13-річний Єлисей в іншому. Хлопець загинув, ворог не дозволив забрати його тіло. Пізніше Головне управління розвідки Міноборони повідомило, що маршрут не був погодженим як “зелений коридор”.
Мешканець села не боявся ворога, він і доправив тіло Єлисея до садиби родини в Перемозі. Три дні намагалися зв'язатися із лікарнею, сина довелося ховати в саду.
13 квітня Єлисея Рябоконя поховали в Броварах. Хлопчик був тихим та спокійним, гарно навчався. Класна керівниця каже, що називали його янголом. Зараз це не пусті слова.